Правила улаштування електроустановок 2017. Загальні правила. Частина 1

ВСТУП

 

Метою підготовки цього видання є підвищення надійності і безпеки електроустановок шляхом удосконалення одного з основних (базових) технічних нормативних документів галузі. Правила улаштування електроустановок (ПУЕ) визначають будову, принципи улаштування, особливі вимоги до окремих систем, їх елементів, вузлів і комунікацій електроустановок. ПУЕ встановлюють вимоги до електроустановок загального призначення змінного струму  напругою до 750 кВ та постійного струму напругою до 1,5 кВ. Нова редакція ПУЕ враховує вимоги національних стандартів, будівельних норм і правил, галузевих нормативів та інших документів, які належать до предмету регулювання ПУЕ. Положення ПУЕ застосовують під час проектування нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення або капітального ремонту електроустановок.

ПУЕ складаються з окремих розділів, поділених на глави, які унормовують конкретні питання улаштування електроустановок.

Історія створення, удосконалення і перевидання ПУЕ нараховує більше 100 років. Так, під егідою «Императорского Русского технического общества» вийшло у 1907 році видання «Правил и норм для электротехнических устройств сильного тока», у передмові до яких зазначено: «Настоящий сборник представляет собой полный перевод Правил Союза Германских Электротехников, изданных до 1907 года».

Всі подальші видання ПУЕ були підготовлені дуже ретельно спеціалізованими організаціями, комісіями та окремими фахівцями. Про високу якість підготовки, наприклад, шостого видання ПУЕ (М.: «Энергоатомиздат»,  1986, – 648 с.), свідчить той факт, що це видання не переглядалося майже 20 років і за цей час не втратило популярність серед інженерів і посадовців. Саме це видання покладено в основу поступового (поетапного)  перегляду, організованого Міністерством енергетики України у 2004 р. і завершеного у 2016 р.

Комплекс робіт з перегляду ПУЕ на перших етапах здійснив інститут «Укрсільенергопроект» разом із співвконавцями згідно з договорами з Об’єднанням енергетичних підприємств «Галузевий резервно-інвестиційний фонд розвитку енергетики (ОЕП «ГРІФРЕ») та Міністерством енергетики України.

Роботи заключного етапу перегляду (2014–2016 рр.) виконав Відокремлений підрозділ Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» – Науково-проектний центр розвитку Об’єднаної енергетичної системи України.

До  робіт  з перегляду  ПУЕ було залучено   біля 50 організацій   та навчальних закладів    України: спеціалізовані інститути    «Укренергомережпроект», «Укрпроектстальреконструкція», «Київпромелектропроект», «НДІ високих напруг», ЛьвівОРГРЕС, «Молнія», «Київпроект», Інститути Національної Академії Наук України – відновлюваної енергетики, електродинаміки, української мови; національні університети НУБіП,  КПІ, ХПІ, «Львівська політехніка», Полтавський технічний, Чернігівський технологічний, ДонНАБА, об’єднання Південкабель, Таврида Електрик Україна, Ватсон- телеком, Аселенерго, Синапс, Селком Електронікс, Електросфера, РЗА Системз; Держгірпромнагляд, ОЕП «ГРІФРЕ», ДП НЕК «Укренерго», Всеукраїнський Енергетичний Комітет, «Укренероконсалтинг», НАК «ЕКУ», НАЕК «Енергоатом», Харківобленерго, Підстанція 750 кВ «Київська» НЕК «Укренерго», Консультаційний центр «ПУЕ-21», Київська обласна Науково-технічна спілка працівників енергетики, «Видавництво «Форт». Тексти всіх переглянутих глав гармонізовано зі стандартами Міжнародної Електротехнічної Комісії, адаптовано до кліматичних умов України, доповнено досягненнями науково-технічного прогресу, вилучено вимоги до техніки, що застаріла, вилучено  також правові та кон’юнктурні положення, вилучено глави, що стосуються спеціальних електроустановок.

У процесі перегляду ПУЕ нові тексти глав були оприлюднені для широкого обговорення інженерно-технічною громадськістю, отримано майже тисячу зауважень і пропозицій. Усі переглянуті глави узгоджені Мінрегіоном України і затверджені в установленому порядку.

Наступний перегляд ПУЕ очікується після 2020 року.

Зауваження та пропозиції щодо поліпшення ПУЕ слід направляти на адресу Департаменту електроенергетичного комплексу Міненерговугілля України.

 

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА

Глава 1.1 Загальна частина

СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

 

1.1.1 Правила улаштування електроустановок (далі – Правила) встановлюють вимоги до електроустановок загального призначення змінного струму напругою до 750 кВ та постійного струму напругою до 1,5 кВ.

Ці Правила є обов’язковими для застосування під час проектування нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення або капітального ремонту електроустановок.

Нові положення Правил не є обов’язковими для застосування в діючих електроустановках, улаштованих за Правилами, чинними на час створення електроустановок. Вимоги цих Правил стосуються спеціальних електроустановок, якщо інше не встановлено нормативними документами, які регламентують улаштування спеціальних

електроустановок.

Нормативні документи, на які є посилання в тексті Правил, слід застосовувати в редакції, чинній на момент використання Правил.

1.1.2 Ці Правила  розроблено з  урахуванням обов’язковості  проведення в умовах експлуатації   планово-попереджувальних і профілактичних    випробувань та ремонтів електроустаткування відповідно до  вимог інструкцій виробників обладнання і чинних нормативних   документів з експлуатації електроустановок, а також обов’язковості систематичного навчання та перевірки знань виробничого (електротехнічного) персоналу в обсязі вимог ГКД 34.20.507-2003 «Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила», Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів та НПАОП 40.1-1.01-97 «Правила безпечної експлуатації електроустановок».

 

ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

 

У цих Правилах використано терміни, установлені в Законі України «Про електроенергетику»: об’єкт електроенергетики, суб’єкт електроенергетики, особливо важливий об’єкт електроенергетики, приєднання електроустановки, розвиток електричних мереж, нормативний документ; у ДСТУ 2267-93 «Вироби електротехнічні. Терміни та визначення»: електричний пристрій, номінальне значення параметра електротехнічного виробу (пристрою); у ДСТУ 3465 - 96 «Системи електропостачальні загального призначення. Терміни та визначення»: електропостачальна система загального призначення; у ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво»: нове будівництво, реконструкція,  капітальний ремонт, технічне переоснащення; у ГКД 34.20.507-2003 «Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила»: виробничий персонал, невиробничий персонал, оперативний персонал, черговий персонал; у Правилах технічної експлуатації електроустановок споживачів: електротехнічний персонал. Нижче подано терміни, які вжито в цій главі, та визначення позначених ними понять:

1.1.3 електроустановка

Комплекс взаємопов’язаних машин, апаратів, ліній та допоміжного обладнання (разом з будівлями і приміщеннями, в яких їх установлено), призначених для виробництва, трансформації, передавання, розподілу електричної енергії і перетворення її в інший вид енергії. Електроустановки за умовами електробезппеки розділяють на електроустановки до 1 кВ і електроустановки понад 1 кВ (за діючим значенням напруги)

1.1.4 відкрита, або зовнішня, електроустановка

Електроустановка, не захищена будівлею від атмосферного впливу. Електроустановки, захищені тільки навісами, сітчастими огорожами тощо, розглядають як зовнішні 

закрита, або внутрішня, електроустановка

Електроустановка, розміщена всередині будівлі, що захищає її від атмосферного впливу

1.1.5 електроприміщення

Приміщення або відгороджена, наприклад, сітками, частина приміщення, в якому розташовано електрообладнання, доступне тільки для виробничого (електротехнічного) персоналу

1.1.6 сухе приміщення

Приміщення, в якому відносна вологість повітря не перевищує 60 %. За відсутності в такому приміщенні умов, наведених у 1.1.10–1.1.12, воно називається нормальним

1.1.7 вологе приміщення

Приміщення, в якому відносна вологість повітря є більше ніж 60 %, але не перевищує

75 %

1.1.8 сире приміщення

Приміщення, в якому відносна вологість повітря тривалий час перевищує 75 %

1.1.9 особливо сире приміщення

Приміщення, в якому відносна вологість повітря наближена до 100 % (стеля, стіни,

підлога і предмети, що є в приміщенні, покриті вологою)

1.1.10 жарке приміщення

Приміщення, в якому під впливом різних теплових випромінювань температура перевищує постійно або періодично (понад 1 добу) + 35 °С (наприклад, приміщення із сушарками, сушильними і випалювальними печами, котельні тощо)

1.1.11 запилене приміщення

Приміщення, в якому за умовами виробництва виділяється технологічний пил у такій кількості, що він може осідати на проводах, проникати всередину машин, апаратів тощо

Запилені приміщення  поділяються на приміщення  зі струмопровідним пилом і приміщення з неструмопровідним пилом

1.1.12 приміщення з хімічно активним або органічним середовищем

Приміщення, в якому постійно або протягом тривалого часу є  присутніми агресивні пари, гази, рідини, утворюються відкладення або цвіль, що руйнують ізоляцію   і струмопровідні частини електроустаткування.

1.1.13 Щодо небезпеки ураження людей електричним струмом розрізняють:

а) приміщення без підвищеної небезпеки, в яких відсутні умови, що створюють підвищену або особливу небезпеку (див. підпункти б), в);

б) приміщення з підвищеною небезпекою, які характеризуються наявністю в них однієї з умов, що створює підвищену небезпеку:

1) вологості або струмопровідного пилу (див. 1.1.8 і 1.1.11);

2) струмопровідної підлоги (металева, земляна, залізобетонна, цегляна тощо);

3) високої температури (див. 1.1.10);

4) можливості одночасного дотику людини до металоконструкцій будівель,  технологічних апаратів, механізмів тощо, які мають з’єднання з землею, з одного боку, і до металевих корпусів електроустаткування – з іншого;

в) особливо небезпечні приміщення, які характеризуються наявністю однієї з умов, що створює особливу небезпеку:

1) особливої вологості (див. 1.1.9);

2) хімічно активного або органічного середовища(див. 1.1.12);

3) одночасно двох або більше умов підвищеної небезпеки (див. підпункт б);

г) території, де розміщено зовнішні електроустановки, які за рівнем небезпеки ураження людей електричним струмом прирівнюються до особливо небезпечних приміщень

1.1.14 напруга за змінного струму

Діюче значення напруги змінного струму

1.1.15 напруга за постійного струму

Напруга струму, отриманого від джерел постійного струму, або напруга випрямленого струму з пульсаціями, не більшеи ніж 10 % від діючого значення

 

1.1.16 Для позначення обов’язковості виконання вимог Правил застосовують слова

«повинен», «потрібно»,  «дозволено», «заборонено», «необхідно», «слід» і похідні від  них. Слова «зазвичай», «переважно», «як правило» означають, що ця вимога  переважає, а відступ від неї має бути обґрунтованим. Слово «допускається» означає, що це рішення застосовується як виняток, як вимушене (унаслідок стиснених умов, обмежених ресурсів необхідного устаткування, матеріалів тощо). Слово «рекомендовано» означає, що це рішення є одним з кращих, але не обов’язковим.

1.1.17 Прийняті в Правилах унормовані значення величин із вказівкою «не менше» є найменшеи, а з вказівкою «не більше» – найбільшеи. У разі вибору раціональних значень величин необхідно враховувати  досвід експлуатації та монтажу, вимоги електробезпеки і пожежної безпеки.

1.1.18 Усі значення величин, наведені в цих Правилах з прийменниками «від» і «до»,

слід розуміти як «включно».

 

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

 

1.1.19 Електроустаткування і матеріали, що застосовують в електроустановках, мають відповідати вимогам ДСТУ, ДБН та інших відповідних чинних нормативних документів або технічних умов, затверджених в установленому порядку. На продукцію іноземного виробництва має бути оформлено документи відповідності згідно з чинним в Україні законодавством.

1.1.20 Конструкція, виконання, спосіб установлення, прокладання і клас ізоляції машин, апаратів, приладів та іншого застосовуваного електроустаткування, а також кабелів і проводів мають відповідати розрахунковим параметрам електроустановки, режимам її роботи, умовам навколишнього середовища і вимогам відповідних глав цих Правил.

1.1.21 Електроустановки та пов’язані з ними конструкції мають бути стійкими до впливу навколишнього середовища або захищеними від цього впливу.

1.1.22 Будівельну і санітарно-технічну частину електроустановок (конструкції будівлі та елементів інженерної інфраструктури) треба виконувати згідно з проектною документацією, затвердженою в установленому порядку, за обов’язкового виконання додаткових вимог, наведених у цих Правилах.

1.1.23 Електроустановки мають задовольняти вимогам відповідних нормативних документів з охорони навколишнього середовища за допустимими рівнями шуму, вібрації, напруженості електричного і магнітного полів, електромагнітної сумісності, відходів хімічних речовин, масла, сміття тощо.

1.1.24 Для захисту засобів телекомунікацій, залізничної сигналізації та телемеханіки від небезпечного та заважаючого впливу електроустановок (ліній електропередавання тощо) передбачають заходи згідно з вимогами відповідних чинних нормативних документів.

1.1.25 В електроустановках слід передбачати збирання і видалення відходів хімічних речовин, масла, сміття, технічних вод тощо, які утворюються в процесі функціонування елекроустановок. Відповідно до вимог чинних нормативних документів з охорони навколишнього середовища має бути унеможливленим попадання зазначених відходів до водойм, системи відведення зливових вод, ярів, а також на території, які не призначено для накопичення цих відходів.

1.1.26 Проектування та вибір схем, компоновок і конструкцій електроустановок треба виконувати на основі порівнянь варіантів застосування надійних схем, упровадження новітньої техніки з урахуванням вимог безпеки, енерго- та ресурсоощадності, досвіду експлуатації.

1.1.27 У разі небезпеки виникнення електрокорозії або ґрунтової корозії треба передбачати відповідні заходи щодо захисту споруд, устаткування, трубопроводів та інших підземних комунікацій.

1.1.28 В електроустановках має бути забезпечено можливість легкого розпізнавання частин, які належать до окремих їх елементів (простота і наочність схем, належне розташування електроустаткування, написи, маркування, забарвлення).

 

1.1.29 Захисні провідники у всіх електроустановках повинні мати буквене позначення РЕ чи кольорове позначення поздовжніми або поперечними смугами однієї ширини (для шин – від 15 мм до 100 мм) жовтого і зеленого кольорів.

Нейтральний провідник (1.7.28) позначають буквою N і блакитним кольором. Суміщений захисний (РЕ) і нейтральний (N) провідник в електроустановках напругою до 1 кВ з глухозаземленою нейтраллю позначають буквами РЕN (1.7.25) і блакитним кольором по всій довжині, а на кінцях – жовтозеленими смугами.

1.1.30 Буквено-цифрове і кольорове позначення однойменних шин для кожної  електроустановки мають бути однаковими.

Шини треба позначати:

– за змінного трифазного струму напругою вище 1 кВ: шини фази А – жовтим кольором, фази В – зеленим, фази С – червоним кольором;

– за змінного трифазного струму напругою до 1 кВ: шини фази L1 – жовтим кольором, фази L2 – зеленим, фази L3 – червоним кольором.

У діючих електроустановках напругою до 1 кВ шини допускається позначати буквами А, В, С;

– шини однофазного струму, якщо вони є відгалуженням від шин трифазної системи,

– як відповідні шини трифазного струму;

– за постійного струму: позитивна шина (+) – червоним кольором, негативна (–) –

синім і провідник середньої точки М – блакитним.

Кольорове позначення треба виконувати по всійдовжині шин, якщо його передбачають також для більш інтенсивного охолодження або для антикорозійного захисту.

Кольорове позначення допускається виконувати не по всій довжині шин: тільки кольорове або тільки буквено-цифрове позначення або кольорове у поєднанні з буквено- цифровим – тільки в місцях приєднання шин; якщо неізольовані шини недоступні для огляду (наприклад, під час перебування їх під напругою), то допускається їх не позначати. При цьому рівень безпеки і наочності під час обслуговування електроустановки не повинен знижуватися.

1.1.31 Шини в розподільних установках (крім розподільних установок заводського виготовлення) розташовують з дотриманням таких умов:

а) у закритих розподільних установках за змінного трифазного струму шини треба розташовувати:

1) збірні та обхідні шини, а також усі види секційних шин у разі вертикального розташування А–В–С – згори вниз; у разі горизонтального, похилого розташування або за схемою «трикутник» – найбільш віддалено шина А, посередині – шина В; найближчою до коридору обслуговування є шина С;

2) відгалуження від збірних шин – зліва направо А–В–С, якщо дивитися на шини    з коридору обслуговування (за наявності трьох коридорів – з центрального);

б) у відкритих розподільних установках за змінного трифазного струму шини треба розташовувати:

1) збірні та обхідні шини, а також усі види секційних шин, шунтувальні перемички і перемички в схемах кільцевих, полуторних тощо – таким чином, щоб з боку головних трансформаторів на вищій напрузі вони мали шину фази А;

2) відгалуження від збірних шин у відкритих розподільних установках – таким чином, щоб розташування шин приєднань зліва направо було А–В–С, якщо дивитися з боку шин на трансформатор.

Порядок розташування шин відгалужень у комірках незалежно від їх розташування відносно збірних шин повинен бути однаковим;

в) у п’яти- і чотирипровідних колах трифазного змінного струму в електроустановках напругою до 1 кВ розташування шин має бути таким:

1) у разі вертикального розміщення:

– одна під другою: зверху вниз L1-L2-L3-N-PE (PEN);

2) у разі горизонтального розміщення:

– найбільш віддаленою має бути шина L1, потім фази L2-L3-N, найближча до коридору обслуговування – РЕ (PEN);

 

− відгалуження від збірних шин, якщо дивитися на шини з коридору обслуговування:

3) у разі горизонтального розміщення: зліва направо L1-L2-L3-N-РЕ (РЕN);

4) у разі вертикального розміщення: L1-L2-L3-N-РЕ-(РЕN) зверху вниз; г) за постійного струму шини розташовують:

1) збірні шини в разі вертикального розміщення:

– верхня М, середня (–), нижня (+);

2) збірні шини в разі горизонтального розміщення:

– найбільш віддалена М,  середня (–) і найближча  (+), якщо дивитися на шини з коридору обслуговування;

– відгалуження від збірних шин: ліва шина М, середня (–), права (+), якщо дивитися на шини з коридору обслуговування.

В окремих випадках допускаються відхилення від вимог, наведених у підпунктах а)

– г), якщо їх виконання пов’язане з істотним ускладненням електроустановок (наприклад, викликає необхідність установлення спеціальних опор поблизу підстанції для транспозиції проводів повітряної лінії електропередавання) або якщо на підстанції застосовують два ступені трансформації або більше.

1.1.32 У житлових, громадських і подібних приміщеннях пристрої, які служать для огородження і закриття струмопровідних частин, мають бути суцільними; у виробничих приміщеннях і електроприміщеннях допускається застосовувати суцільні, сітчасті або дірчасті пристрої, які забезпечують ступінь захисту не менше ніж 1Р2Х за ГОСТ 14254-96 (МЭК 529-89) «Степени защиты, обеспечиваемые оболочками».

Огороджувальні та закриваючі пристрої треба виконувати так, щоб знімати або відкривати їх можна було лише за допомогою ключів чи інструментів.

1.1.33 Усі огороджувальні та закриваючі пристрої відповідно до місцевих умов повинні мати достатню механічну міцність. За напруги понад 1 кВ товщина металевих огороджувальних і закриваючих пристроїв має бути не менше ніж 1 мм.

1.1.34 Електроустановки необхідно забезпечувати засобами захисту, а також засобами надання першої допомоги відповідно до НПАОП 40.1-1.07-01«Правила експлуатації електрозахисних засобів» та НАОП 1.1.10-5.05-86 (РД 34.03.702) «Інструкція щодо надання першої допомоги потерпілим у зв’язку з нещасними випадками під час обслуговування енергетичного обладнання».

1.1.35 Пожежо- та вибухобезпечність електроустановок зумовлено виконанням вимог, наведених у відповідних главах цих Правил та НПАОП 40.1-1.32-01 «Правила будови  електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок». Під час здавання в експлуатацію електроустановки необхідно забезпечувати протипожежними засобами та інвентарем згідно з відповідними положеннями нормативно-правових актів і нормативних документів.

 

Глава 1.2 Електропостачання і електричні мережі

СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

 

1.2.1 Ця глава Правил поширюється на всі системи електропостачання.

Системи електропостачання тягових, підземних та інших спеціальних електроустановок, крім вимог цієї глави, мають відповідати також вимогам спеціальних правил.

 

ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

 

Нижче подано терміни, які вжито в цій главі, та визначення позначених ними понять:

1.2.2 енергетична система (енергосистема)

Комплекс  електричних  станцій, поєднаних   загальною електричною   мережею з приймачами електроенергії, а також між собою, в якому процеси виробництва, передавання та споживання електроенергії відбуваються в один і той же час за спільного керування цими процесами. В окремих частинах енергосистеми в процесі виробництва електроенергії можливе супутнє виробництво теплової енергії та її розподіл і споживання в локальних вузлах

 

1.2.3 електрична частина енергосистеми

Сукупність електроустановок електричних станцій та електричних мереж енергосистеми

1.2.4 електроенергетична система

Електрична частина енергосистеми і приймачі електричної енергії, які живляться від неї, об’єднані спільністю процесу виробництва, передавання, розподілу і споживання електричної енергії

1.2.5 електропостачання

Забезпечення споживачів електричною енергією централізоване електропостачання Електропостачання споживачів від енергосистеми

1.2.6 електрична мережа

Сукупність електроустановок для передавання та розподілу електричної енергії, що складається з підстанцій, розподільних установок, струмопроводів, повітряних і кабельних ліній електропередавання, які працюють на певній території

1.2.7 приймач електричної енергії (електроприймач)

Апарат,  агрегат, механізм,  призначений для перетворення  електричної енергії в інший вид енергії

1.2.8 споживач електричної енергії

Електроприймач або група електроприймачів, об’єднаних технологічним процесом, які розміщуються на певній території

1.2.9 незалежне джерело живлення

Джерело живлення, на якому зберігається напруга в межах, регламентованих цими Правилами для післяаварійного режиму, у разі її зникнення на іншому або інших джерелах живлення.

До незалежних джерел живлення належать дві секції або системи шин однієї чи двох електростанцій та підстанцій за одночасного дотримання таких двох умов:

1) кожна з секцій або систем шин у свою чергу має живлення від незалежного джерела живлення;

2) секції (системи) шин, не пов’язані між собою або мають зв’язок, що автоматично вимикається в разі порушення нормальної роботи однієї з секцій (систем) шин.

До незалежних джерел живлення належать також агрегати безперебійного живлення, акумуляторні батареї та інші джерела електричної енергії, які здатні в автономному режимі забезпечувати електроприймачі необхідною електричною енергією

 

1.2.10 нормальний режим

Режим експлуатації електроустановки в нормальних умовах

аварійний                                                                                                      режим Режим експлуатації електроустановки в умовах поодинокого або чисельних пошкоджень післяаварійний режим

Режим експлуатації електроустановки з наявними пошкодженнями до відновлення нормального режиму.

 

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

 

1.2.11 Під час проектування систем електропостачання і реконструкції електро- установок мають розглядатися такі питання:

1) перспектива розвитку енергосистем і систем електропостачання з урахуванням раціонального поєднання новоспоруджуваних електричних мереж з діючими та новоспоруджуваними мережами інших класів напруги;

2) забезпечення надійного комплексного централізованого електропостачання всіх споживачів, розташованих у зоні дії електричних мереж;

3) обмеження струмів КЗ граничними рівнями, що визначаються на перспективу;

4) зниження втрат електричної енергії, енергозбереження;

5) відповідність рішень, що приймаються, умовам безпеки навколишнього природного середовища;

6) електромагнітна сумісність запроектованих автоматизованих систем управління, релейного захисту, диспетчерсько-технологічного зв’язку та інших технічних засобів.

При цьому електропостачання треба розглядати в комплексі з урахуванням можливостей і доцільності технологічного резервування.

Під час вирішення питань резервування слід ураховувати перевантажувальну здатність елементів електроустановок, а також наявність резерву в технологічному обладнанні.

1.2.12 Під час вирішення питань розвитку систем електропостачання слід ураховувати ремонтні, аварійні та післяаварійні режими.

1.2.13 Під  час вибору  незалежних взаєморезервуючих  джерел живлення, які є об’єктами енергосистеми, слід ураховувати ймовірність одночасного залежного короткочасного  зниження або повного зникнення напруги на час дії релейного захисту і автоматики в разі пошкоджень у електричній частині енергосистеми, а також одночасного тривалого зникнення напруги на цих джерелах живлення в разі важких системних аварій.

1.2.14 Вимоги 1.2.11–1.2.13 треба враховувати на всіх проміжних етапах розвитку енергосистем і систем електропостачання споживачів.

1.2.15 Проектування електричних мереж має здійснюватися з урахуванням способу їх обслуговування (постійне чергування, виїзні бригади тощо).

1.2.16 Робота електричних мереж напругою від 3 кВ до 35 кВ може бути передбачена як з ізольованою нейтраллю, так і з нейтраллю, заземленою через дугогасний реактор або резистор, а також заземленою одночасно через дугогасний реактор і резистор.

Захист від замикань на землю повинен надійно спрацьовувати за обраного способу заземлення нейтралі.

Компенсацію ємнісного струму замикання на землю через дугогасні реактори треба застосовувати за таких значень цього струму в нормальних режимах:

– у мережах напругою від 6 кВ до 10 кВ, які мають залізобетонні та металеві опори на повітряних лініях електропередавання (ПЛ), – понад 10 А;

– у мережах напругою 20 кВ , які мають залізобетонні та металеві опори на ПЛ,– понад 5 А;

– у всіх мережах 35 кВ – понад 10 А;

– у мережах, які не мають залізобетонних і металевих опор на ПЛ: напругою 6 кВ –

понад 30 А; напругою 10 кВ – понад 20 А; напругою від 15 кВ до 20 кВ – понад 15